Наш маршрут вже двадцять чотири роки залишається без змін: прямуємо з Хмельницького до Бердичева. До цілі нашого паломництва – ікони Матері Божої Бердичівської – дійшло біля 370 паломників. Незламні брати капуцини (а було їх цьогоріч багатенько) провадили паломників дорогами і бездоріжжями подільської землі прославляючи Бога у піснях і молитвах. Ні дощ ні спека нас – прочан зупинити не змогли.
Отці священики і брати з інших чоловічих орденів також долучилися (деякі вже традиційно) до нашої паломницької громади.
Можливо з огляду на рік богопосвяченого життя, а можливо з інших причин з нами було багацько сестер з різних чернечих згромаджень. Багато з них ходить з нами вже довгий час – дякуючи ним наша паломницька група має свій особливий клімат.
Найстарша наша паломиниця – пані Олена в цьому році відсвяткувала 78 років. Наймолодша Яна (4 роки) разом з мамою мужньо долала кілометри дороги – а було їх майже двісті.
Особливою прикрасою цьогорічної молитовної мандрівки було вінчання Ярослава і Олени. Ця урочиста подія відбулася під кінець четвертого дня паломництва у Любарському храмі. Самі наречені йшли з нами цілий час і до і після вінчання. Старожили Подільського паломництва не пригадують собі, щоб колись був шлюб під час мандрівки.
З Божою допомогою і великою зичлівістю мешканців містечок і сіл, які ми минали по дорозі, прочани вже в 24. вклонилися Матінці Божій, що знайшла своє помешкання в Бердичівському санктуарії. За все Слава Богу Трійці Єдиному, Отцю і Сину і Святому Духу!
бр. Антон Подгорний, капуцин