Храм і монастир братів капуцинів були побудовані в 1750 році, його засновником був князь Януш Сангушко, маршал Литви. У 1778 році відбулось освячення храму єпископом Луцької дієцезії Франчішком Коморницким. Протягом 1830-1870 років, крім душпастирської діяльності, Отці Капуцини організовують притулок для бідних дітей. Протягом 1906-1908 років настоятелем парафії був о. Ф. Мілецький, а пізніше, в 1913-1920 роках, – о. Ю.Карпінський, котрого було заарештовано та заслано на 10 років таборів на Соловках. Храм діяв до 1935 року, потім був закритий і відкритий вже в 1942 році. З 1947 по 1989 увесь час був закритий.

Березень – листопад 1989 року парафіяни неодноразово їздять у Москву в Міністерство в справах релігій з проханням про повернення храму, в якому було організовано будинок культури. Настоятелем парафії було призначено о. Станіслава Широкородюка, а у вирішенні духовно-пастирських питань та питань пов’язаних з поверненням храму йому допомагав отець Станіслав Падевський з Ордену Капуцинів. 24 грудня 1989 року була відбулася перша Служба Божа в поверненому після 43 років храмі, яку відправив о. Станілав Широкорадюк. Від 1990 року настоятелем парафії було назначено о. С. Падевського. Нині храм повністю відремонтований і був освячений єпископом Яном Ольшанським.